Видання США називають українських військових героями
Вагнергейт – гучний провал багатоходової спецоперації, звісно, позначився на іміджі української розвідки. Але вона не така беззуба, як може видатися. Хоча останні два роки досягнень великих не було, та це радше не від браку професіоналів, здатних виконувати найскладніші спецоперації. Бо політичне керівництво країни ставить завдання. Навіть тоді, коли найсильніші розвідки розводять руками і не наважуються щось робити, наші специ готові ризикувати. Евакуаційними рейсами з Афганістану опікувалися саме розвідники. І вони робили виходи в охоплений панікою та контрольований талібами Кабул, щоб доправити в аеропорт десятки людей. Про це самі розвідники скромно промовчали, а от американська The New York Times написала велику статтю, в якій майстерність і сміливість українців гідно оцінена. Чому кольоровий папірець ледь не зірвав останню евакуацію з Кабула, хто складає списки, як українські розвідники взагалі витримують життя і роботу там, де не впоралися розвідки найсильніших країн, про це у репортажі журналістки “5 каналу”.
Український літак минулої п’ятниці привіз 96 людей із Кабула, де нині панують таліби. Радикальний ісламський рух мститься тим, хто працював або вчився у країнах Заходу, карає за недотримання суворих законів шаріату. І саме українські військові евакуювали таких людей.
“Вчергове успішна операція з повернення наших громадян”, – зазначила заступниця Міністра оборони України Ганна Маляр.
Формальною з офіціозом – такою вже сьому українську спецоперацію побачили з телеекранів. Та от те, що в українські ЗМІ не потрапило, виявилося цікавішим за будь-які голлівудські фільми. Фрагмент відео – єдине, що поки оприлюднило Головне управління розвідки Міноборони України. А от світова преса на перебій розповідає про порятунок людей з Кабула завдяки українським військовим. The Globe and Mail – про врятованих канадських перекладачів. The USA Today – про порятунок їхньої журналістки за координації української військової – капітана з Києва. А з останнього – гостросюжетна історія від The New York Times. Видання пише: мало країн ризикують проводити такі операції після 31 серпня – відколи аеропорт Кабула взяли під контроль таліби. А Україна йде на це. Журналіст Майкл Швірц пише: операцію почали 16 вересня. Таліби від початку поставили умови, що не дадуть злетіти борту з людьми, допоки не буде письмового запиту від української влади на ім’я Ісламського Емірату Афганістану. Дипломати розуміли, так фактично визнають окупацію Афганістану Талібаном. І на це не пішли. Але список на евакуацію склали. Членів однієї родини маркували кольором – для кожної родини свій. Талібан відмовився брати цей перелік. Автор статті цитує представника ГУР.
“І лише тоді до мене дійшло, вони забороняють музику, вони забороняють мистецтво. А ми відправляємо їм документ, надрукований у кольорі. Для них це наче порнографія якась”, – повідомив представник служби зовнішньої розвідки Міноборони України у коментарі The New York Times.
Урешті список зробили чорно-білим і передали Талібам. Ті дали літаку 30 хвилин на зліт. Пасажирів на той момент ще не встигли зібрати. І борт міг полетіти порожнім. У перемовах допомогли представники Пакистану, Туреччини, Катару. Трьох людей зі списку таліби на рейс таки не пустили. Пасажирський літак усе ж вилетів 23 вересня. За процесом стежив і Андрій Юраш. Він працює у Кабміні і теж координував евакуацію.
“Це був літак пасажирський, спеціально орендований. Це не був військовий. Була дозаправка і була посадка на шляху до України”, – запевнив член секретаріату Кабміну Андрій Юраш.
Автор статті пише, лише у літаку дорогою до Києва, бійці української розвідки дозволили собі розслабитися. Командир видав пляшку віскі і кожен по колу зробив символічний ковток.
“Коли вони розуміли, що все вже завершується, коли літак стоїть шасі доторкнувся до української землі, вони зрозуміли, що все позаду, вони розслабилися, і з’являлися в багатьох людей сльози на очах”, – додав Андрій Юраш.
Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба наголосив: “Важка була евакуація, скажу чесно, важка з огляду на ситуацію на місце і досягнення домовленостей з новою афганською владою, щоб люди могли потрапити на літак, і літак міг приземлитися”.
Ще одна історія – порятунок Фатіми Хуссейні. Про неї написало видання USA Тoday, для якого дівчина працювала фрилансеркою. До Києва прибула евакуаційним рейсом 22 серпня.
“Ніхто з цих людей, яких ви бачите, не зміг би зробити це без допомоги армії. Військові насправді вийшли з аеропорту і провели нас усередину. Було дуже важко, бо “Талібан” відкрив вогонь”, – пригадує фрілансерка Фатіма Хусейні.
У статті розповідають, координувала рейс українська військова –капітан Ірина Андрух. Вона допомогла дівчині сконтактувати з бійцем розвідки на ім’я Іван. Він чекав її в аеропорту Кабула. Бійця видання називає військовим героєм. Три дні Фатіма намагалася дістатися аеропорту. Урешті таки потрапила до Північного ходу летовища. Там її забрали українці. За два дні літак рушив до Києва. У Борисполі її зустріла Ірина. Вона попросила у редакції USA today імена інших людей, які потребують порятунку. А далі сама рушила до Кабула займатися наступним рейсом. Прізвища для порятунку дипломати збирають і далі.
“Є ще прохання від релігійних організацій, зокрема протестантських, є кілька протестантських місій, які зверталися до уряду. Очевидно, їм є велика загроза, ми розуміємо рівень нетолерантності і несприйняття з боку нового уряду будь-яких християнських організацій”, – підсумував член секретаріату Кабміну Андрій Юраш.
Людей хочуть вивезти наступним рейсом. У Міністерстві закордонних справ кажуть, це теж робитиме українська розвідка.
