Кропиться наша воля вражою злою кров’ю…
Ми живемо в часи, коли звершується його “Заповіт”. Бачимо, як кроплять волю вражою злою кров’ю, і як Ревучий поніс з України у синєє море кров ворожу – тоді в Херсоні. І як ворог боїться навіть пам’ятників Пророку, стріляючи йому в лоба – в Бородянці. І 9 березня – на його день народження – здійснює одну з найпотужніших і мерзенніших ракетних атак (символісти, такої матері!)…
Страшні часи. Страшний заповіт. Але ми пам’ятаємо й інший. “Борітеся – поборете, вам Бог помагає, за вас правда, за вас слава. І воля святая!”
Боремося, батьку!
На фото – вишита картина руками моєї прабабусі Євдокії Білоус із Сумщини. Знала напам’ять всього “Кобзаря”, співала його, коли пряла/ткала, бабуся розказувала.
Тетяна Когутич
FB
* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
